Конспект до уроку:
ШАРЛЬ Б0ДЛЕР — ПІЗНІЙ РОМАНТИК І ПРЕДТЕЧА СИМВОЛІЗМУ
Мета: визначити місце Ш. Бодлера в літературному процесі кінця XIX — початку XX ст., його зв'язки з романтизмом і модернізмом; створити умови для того, щоб учні поринули у світ символістської поезії Ш. Бодлера; розвивати навички аналізу поетичного тексту, критичного мислення, усного мовлення; формувати любов до краси, до мистецтва слова;
Обладнання: мультимедійна дошка; портрет Ш. Бодлера, тексту віршів у перекладах; запитання до віршів, які запропоновані для аналізу; аудіозаписи музики К. Дебюссі, слайди репродукцій К. Моне, П. Гогена, П. 0. Ренуара, Е. Мунка, презентація творчості Ш. Бодлера.
Перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини.
О. Блок
Зло лише в нас самих.
Ш.Бодлер
ХІД УРОКУ
І. ІНДУКЦІЯ
1. Вступне слово
— Шарль Бодлер — поет, ім'я якого відоме не тільки у французькій, а й у світовій літературі. Уважають, що в його творчості — витоки символізму, з ним пов'язують появу декадансу. Хто ж він, Шарль Бодлер — людина,і митець? Уже давно існує науковий інститут із вивчення бодлерівської спадщини, у якому налічують 15 тисяч досліджень. Духовними дітьми Бодлера вважають таких поетів, як А. Рембо та С. Малларма, П.Верлен та Р. М. Рільке, О, Блок та Андрій Білий, ранній П. Г. Тичина.
Наш урок — це Творча Майстерня, у якій ви станете активними дослідниками поезії Шарля Бодлера. Ви поринете у світ його віршів, проаналізуєте їх, визначите власне ставлення до цієї поезії, а після цього вже дізнаєтеся більш докладно про поета й отримаєте відповіді на запитання, які у вас виникатимуть під час виконання творчої роботи.
2. Створення емоційного фону для роботи
Подивіться на репродукції картин французьких художників того часу, коли жив і творив Ш. Бодлер. Найяскравішим представником символізму був П. Гоген. До модерністських течій належить творчість К. Моне, П. О. Ренуара, Е. Мунка.
Модерністська течія мистецтва виявилася плідною і в музиці. Саме під музику К. Дебюссі ми поринемо в світ мистецтва другої половини XIX ст., коли творив Ш. Бодлер.
II. ДЕКОНСТРУКЦІЯ
Робота з текстами віршів поета
Коментар. Учні об'єднані в три групи. На партах лежать чисті аркуші. Учитель роздає тексти віршів Бодлера «Альбатрос», «Гімн красі», «Вечорова гармонія», запитання для обговорення в групах {див. додатки №1,2).
Завдання, спільне для всіх груп
У російського поета Олександра Блока є такі слова: «Стихотворение — это покрывало, натянутое на острия слов, которые светятся, как звезды». Знайдіть у запропонованих вам віршах ті слова, ще «світяться, як зірки», тобто ті, що тримають тканину вірша. Випишіть їх у рядок.
- 1-ша група — «Альбатрос».
- 2-га група — «Гімн красі»
(Під час роботи тихо лунає музика К. Дебюссі.)
III. СОЦІАЛІЗАЦІЯ
Представлення групами результатів роботи
• Виразне читання вірша українською, російською та, якщо можливо, французькою.
- Відповіді на запитання та зачитування ключових слів.
IV. РОЗРИВ
Пропонування нового бачення предмета дослідження [див. додаток №3)
Завдання
Прочитайте в групах професійний аналіз отриманих вами віршів. Знайдіть, що в них є такого, чого ви не визначили самостійно, не зрозуміли, не звернули уваги. Виберіть головне (2-3 речення) про вірші. Зверніть увагу на символи.
V. ДЕКОНСТРУКЦІЯ
Подання нового матеріалу з теорії літератури
Аналізуючи вірші Ш. Бодлера, ви знаходили і тлумачили символи, передавали відчуття поета, тобто знаходили ознаки символізму в поезії Ш. Бодлера.
Символізм — одна з течій модернізму. Уважають, що ІП. Бодлер — останній романтик та перший символіст. Саме з ним пов'язують появу декадансу. Саме він заговорив про необхідність створення літератури, яку назвав новою, тобто модерністською.
VI. ДЕКОНСТРУКЦІЯ
Завдання
- Намалюйте на аркуші будь-яку квітку (ромашку, тюльпан або просто контур квіточки). Оберіть слова-асоціації до слова «квіти», запишіть їх під малюнком квітки. А тепер збоку напишіть слово «зло».
- Поєднайте в одне словосполучення чи речення це слово з тими словами, що ви записали раніше. Прочитайте.
- Висловіть вашу думку: чи природне це поєднання?
VII. РОЗРИВ
1. Подання нового матеріалу
• Саме так — «Квіти зла» — назвав збірку своїх віршів Шарль Бодлер. Що означають складові цього словосполучення? (Квіти — прекрасне творіння природи, символ краси та досконалості світи, радості. Зло — чорна, сила диявольського темного породження, антипод добра, страждання, біль.)
У назві твору — парадокс. У ній протиставлені сподівання, ідеали, відчай та безнадія.
Збірка Ш. Бодлера «Квіти зла» — перлина світової лірики. Книга невеликого формату, лише 200 сторінок, визначила на багато десятиліть уперед розвиток усієї європейської літератури.
Автор визначив основні сюжетні «вузли», етапи духовних пошуків ліричного героя, поділивши збірку на шість циклів:
- «Сплін і ідеал»;
- «Паризькі картини»;
- «Вино»;
- «Квіти зла»;
- «Бунт»;
- «Смерть».
У кожному циклі можна видалити окремі групи віршів: про красу, кохання, сучасне місто, смерть.
2. Активізація розумової діяльності: перегляд презентації збірки «Квіти зла» та творчості Ш. Бодлера (на мультимедійній дошці)
Завдання
- Зверніть ще раз увагу на символічну назву збірки «Квіти зла».
- Під час перегляду запишіть у робочі аркуші фразу, яка привернула вашу увагу, яка вас вразила.
VIII. РЕКОНСТРУКЦІЯ
Творча робота
Напишіть текст «Квіти зла у Ш. Бодлера — це символ».
IX. АФІШУВАННЯ
Читання текстів
X. РЕФЛЕКСІЯ
1. Цікава інформація
Коли я готувалася до уроку» натрапила на оригінальний сайт в Інтернеті. Сайт створений звичайним шанувальником творчості Ш. Бодлера, присвячений збірці «Квіти зла».
Привертає увагу його оригінальне оформлення: чорна сторінка, у верхньому кутку ліворуч — червона троянда. Ліворуч вірші із збірки «Квіти зла», праворуч — зображення квітів, що, на думку автора сайта, відповідають змісту вірша. Ще там є цікава сторінка «Ви — інший?», ви зможете перевірити, чи володієте надзвичайними здібностями. Думаю, що я вас достатньо зацікавила, і хтось із вас побуває на цьому сайті.
2. Читання вчителем вірша М. Рильського, присвяченого Ш. Бодлерові
БОДЛЕР
В раю блажених мук, де на тонких стеблинах
Ростуть, звиваються химерні квіти зла,
Подібні до очей жіночих і звіриних,—
В пекельному раю його душа жила.
Лякати буржуа, назватись людоїдом,
Що хтів би скуштувать малесеньких Дітей;
Впиватися гірким, самотнім, тонким медом
Нездійснених бажань і неживих ідей,—
І бачити в вині безстидної таверни
Вино Причастія, єдину кров Хрнста...
Хіба таке життя, потворне і химерне,
Не зветься красота?
(1920)
3. Зворотній зв'язок
На зворотньому боці вашого робочого аркуша одним реченням оцініть результати уроку: чи здійснилося очікуване від уроку?.
XI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (НА ВИБІР)
- Прочитати за підручником біографію Шарля Бодлера, Відповісти на запитання:
«Яких суперечностей зазнав на своєму життєвому шляху письменник і які протиріччя бентежили його?»
- Обрати будь-який вірш Ш.Бодлера зі збірки «Квіти зла», уміти виразно його читати та розповісти, чим саме привернув увагу цей вірш.
Створити обкладинку для збірки «Квіти зла» (намалювати (фарбами або словесно), зробити аплікацію, колаж, вирізати зображення квітів з листівки тощо).
ДОДАТОК №1
АЛЬБАТРОС
Буває, моряки піймають альбатроса,
Як заманеться їм розваги та забав,
І дивиться на них король блакиті
скоса —
Він їхній корабель здалека проводжав.
Ходити по дошках природа
не навчила —
Він присоромлений, хода його смішна.
Волочаться за ним великі білі крила,
Як весла по боках розбитого човна.
Незграба немічний ступає клишоного;
Прекрасний в небесах, а тут —
як інвалід!..
Той люльку в дзьоб дає, а той
сміється з нього,
Каліку вдаючи, іде за птахом вслід!
Поет як альбатрос — володар гроз
та грому,
Глузує з блискавиць, жадає висоти,
Та, вигнаний з небес, на падолі
земному
Крилатий велетень не має змоги йти.
(Переклад Д. Павличка)
АЛЬБАТРОС
Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів
Серед нестримних вод розбурханих морів
Безпечно ловить птиць, величних альбатросів,
Що люблять пролітать слідами кораблів.
На палубу несуть ясних висот владику.
І сумно тягне вів приборкане крило,
Що втратило свою колишню міць велику,
Мов серед буйних вод поламане весло.
Мандрівник зборканий знесилено ступає!
Плавець повітряний незграбний і смішний!
Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає,
А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий.
Поет подібний теж до владаря блакиті,
Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі.
Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій
Він крила велетня волочить по землі.
(Переклад М. Терещенка)
АЛЬБАТРОС
Буває, пливучи дорогами морськими,
Аби розвіятись, полюють моряки
На альбатросів тих, що в вишині над ними
Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.
Коли на палубу вже люта сила збила,
Король небес, що звав всі грози без числа.
Волочить важко так свої великі крила,
Мов сніжно-білі два розкинуті весла.
Крилатий мандрівник який незграбний в рухах,
В польоті буйнокрил — каліка на ногах.
Ще й дражняться — той в дзьоб йому із люльки дмуха,
А той, глузуючи кульгає, ніби птах!
Поете! Князю хмар твоя подібна сила,
Між блискавок ти свій, у грозовій імлі;
Але під шал образ перешкоджають крила
Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.
(Переклад І. Драча)
АЛЬБАТРОС
Чтоб позабавиться в скитаниях унылых,
Скользя над безднами морей, где горечь слез,
Матросы ловят птиц морских ширококрылых,
Их вечных спутников, чье имя альбатрос.
Тогда, на падубе распластанный позорно,
Лазури гордый царь два беые крыла
Влачит беспомощно, неловко и покорно,
Как будто на мели огромных два весла.
Как жалок ты теперь, о странник окрыленный!
Прекрасный миг назад, ты гадок и смешон!
Тот суёт свой чубук в твой клюв окровавленный;
Другой смешит толпу: как ты, хромает он.
Поэт, вот образ твой!.. ты — царь за облаками
Смеясь над радугой, ты буре вызов шлешь! —
Простертый на земле, освистанный шутами,
Ты исполинских крыл своих не развернешь!
(Перевод Эллиса)
АЛЬБАТРОС
Во время плаванья, когда толпе матросов
Случается поймать над бездною морей
Огромных белых птиц, могучих альбатросов,
Беспечных спутников отважных кораблей,—
На ласки их кладут,— и вот, изнемогая,
Труслив и неуклюж, как два больших весла,
Влачит недавний царь заоблачного края
По грязной палубе два трепетных крыла.
Лазури гордый сын, что бури обгоняет,
Он стал уродливым, и жалким, и смешным,
Зажженной трубкою матрос его пугает
И дразнит с хохотом, прикинувшись хромым
Поэт, как альбатрос, отважно; без усилия,
Пока он — в небесах, витает в бурной мгле;
Но исполинские, невидймые крылья
В толпе ему ходить мешают по земле.
(Перевод Д. Мережковского)
ВІДПОВІДНОСТІ
Природа — мудрий храм, де ряд, колон живих
Нечутно шепчеться, як вечоріє днина,
Лісами символів проходить там людина
І зустрів я привітний погляд їх.
Як верховинських лун глухі,протяжні гуки
Зливаються в акорд протяжний і міцний,
Де все з'єдналося: і ніч, і день ясний,—
Так сполучаються парфуми, барви й звуки.
Є свіжі пахощі, як тільця немовлят,
Зелені, як лука, м'які, Як звук гобоя,
І є торжественно-розпусний аромат,—
Дух амбри, ладану, дух пижма і бензоя.
Що в безкрай шириться, як і саме життя,—
У нім екстаза дум, в нім захват почуття.
(Переклад М. Драй-Хмари)
СООТВЕТСТВИЯ
Природа строгий храм, где строй живых колонн
Порой чуть внятный звук украдкою уронит;
Лесами символов бредет, в их чйщах тонет
Смущенный человек, их взглядом умилен.
Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,
Где все едино, свет и ночи темнота,
Благоухания, и звуки, и цвета
В ней сочетаются в гармонии согласной.
Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,
Как тело детское, высокий звук гобоя;
И есть торжественный, развратный аромат —
Слиянье ладана, и амбры, и бензоя:
В нем бесконечное доступно вдруг для нас,
В нем высших дум восторг и лучших чувств экстаз!
(Перевод Эллиса)
ГІМН КРАСІ
Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні —
В твоєму погляді — покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця, подібно до вина.
В твоєму погляді — і присмерк, і світання,
Як вечір грозовий, приносиш аромат.
Німим стає герой з твого причарування,
І сміливішає дитина во сто крат.
Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,
Йде фатум, наче пес, за покроком твоїм;
І, розсіваючи біду чи безпечалля,
У всьому вільна ти, хоч паві над усім!
Красо! Ти по мерцях,ступаєш без мороки,
Злочинство, ревність, жах — то наче золоті
Коштовності, твої чарівливі брелоки,
Що витанцьовують на твому животі.
Коханець зморений, що пригортає милу,
Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,
Нагадує того, хто сам свою могилу
Вкриває ласками у свій вмирущи час.
Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,
Потворно вибредна, страхітлива й свята,
Як до безмежностей, що я про них не знаю,
Але жадаю їх, відчиниш ти врата!
Де байдуже, хто ти, чи діва, чи сирена,
Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!
(Переклад Д. Павличка)
ГИМН КРАСОТЕ
Скажи, откуда ты приходишь,
Красота?
Твой взор — лазурь небес иль порожденье ада?
Ты, как вино, пьяниш прильнувшие уста,
Равно ты радости и козни сеять рада.
Заря и гаснущий закат в твоих глазах,
Ты аромат струишь, как будто вечер бурный;
Героем отрок стал, великий пал во прах.
Упившись губ твоих чарующею урной.
Прислал ли ад тебя, иль звездные края?
Твой демон, словно пес, с тобою неотступно;
Всегда таинственна, безмолвна власть твоя,
И все в тебе — восторг, и все в тебе преступно!
С усмешкой гордою идешь по трупам ты,
Алмазы ужаса струят твой блеск жестокий,
Ты носишь с гордостью преступные мечты
На животе своем, как звонкие брелоки.
Вот мотылек, тобой мгновенно ослеплен,
Летит к тебе — горит, тебя благословляя;
Любовник трепетный, с возлюбленной сплетен,
Как с гробом бледный труп, сливается, сгнивая.
Будь ты дитя небес иль порожденье ада,
Будь ты чудовище иль чистая мечта,
В тебе безвестная, ужасная отрада!
Ты отверзаешь нам к безбрежности врата.
Ты Бог иль сатана? Ты Ангел иль сирена?
Не все ль равно: лишь ты, царица Красота,
Освобождаешь мир от тягостного плена,
Шлешь благовония, и звуки, и цвета!
(Перевод Эллиса)
ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ
Надходить час, коли стебло співає росне,
Немов кадило, цвіт димує в тишині;
Мелодій повіви зринають запашні,
Меланхолійний вальс та очманіння млосне!
Немов кадило, цвіт димує в тишині,
І серце скрипки десь тремкоче стоголосне.
Меланхолійний вальс та очманіння млосне,
Як вівтар, небеса високі і смутні.
І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,
Те серце, що труну ненавидить і в сні!
Як вівтар, небеса високі і смутні,
Упало в кров свою світило життєносне.
Те серце, що труну ненавидить і в сні,
З минувшини бере світання високосне,
У шию в кров свою світило життєносне,
Та сяє, мов потир, твоє лице мені.
(Переклад Д. Павличка)
ВЕЧІРНЯ ГАРМОНІЯ
Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
Вже квіт куряться, немов кадильний дим;
І звуки, й пахощі в повітрі голубім;
Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.
Вже квіти куряться, немов кадильний дим;
Ридає скрипка десь, як серце в самотині;
Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
Сумна краса небес в спокої віковім.
Ридає скрипка десь, як серце в самотині,
Зненавидівши те, що чорним звуть нічим;
Сумна краса небес в спокої віковім,
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...
Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,
Шукає серце втіх в минулій світлій днині.
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,
А слід горить мені потиром золотим,
(Переклад М. Драй-Хмари)
ГАРМОНИЯ ВЕЧЕРА
В час вечерний здесь каждый дрожащий цветок,
Как кадильница, льет фимиам, умиленный,
Волны звуков сливая с волной благовонной
Где-то кружится вальс, безутешно-глубок;
Льет дрожащий цветок фимиам, умиленными,
Словно сердце больное, рыдает смычок,
Где-то кружится вальс, безутешно-глубок,
И прекрасен закат, как алтарь позлащенный;
Словно сердце больное, рыдает смычок,—
Словно робкое сердце пред тьмою бездонной,
И прекрасен закат, как алтарь позлащенный;
Погружается солнце в кровавый поток—
Снова робкое сердце пред тьмою бездонной
Ищет в прошлом угаснувших дней огонек;
Погружается солнце в кровавый поток.
Но как отблеск потира — твой образ священный!
(Перевод Зллиса)
ДОДАТОК № 2
ЗАПИТАННЯ ДО ВІРШІВ Ш. БОДЛЕРА
«Альбатрос»
Які два світи протистоять у вірші?
У яких образах втілюється ця боротьба?
Символом чого у вірші є альбатрос?
Які ще символи ви знайшли в тексті?
Що стверджує цей вірш?
Як у вірші поєднуються романтизм і модернізм?
Що хотів сказати Бодлер цим віршем?
«Гімн красі»
Яке значення вкладає поет у поняття «краса»?
Як він її характеризує?
Знайдіть у творі контрастні образи, визначення, порівняння. Як вони впливають на розкриття основної думки?
Що таке краса для Бодлера? А як ви розумієте це поняття?
«Вечорова гармонія»
Які враження і настрої викликає цей вірш?
За допомогою яких художніх засобів створюється його мелодійність?
Знайдіть рядки, де висловлено ідею твору. Прокоментуйте їх.
Порівняйте переклади цього вірша різних авторів. Який із цих перекладів найбільш трагічний?
Який найбільш естетично вишуканий? Доведіть свою думку.
ДОДАТОК № З
АНАЛІЗ ВІРШІВ
«Альбатрос»
У вірші «Альбатрос» автор порушив важливу проблему — місце поета та його призначення в суспільстві. Твір побудований у романтичній манері. Тут є протиставлення двох світів: світу волі, високих ідеалів, мистецтва — і світу земного, духовно ницого, морально недосконалого. Протиставлення зумовлює контрастність образів — альбатрос і юрба, які набувають значення символів. Згідно з традиціями романтичної естетики альбатрос зображений як прекрасний, величний птах. Він ширяє у високому просторі неба, вільний і недосяжний для земних істот. Небо — символ творчої волі митця, а політ альбатроса уособлює нестримний порив його уяви й фантазії. Птах у небі (тобто у світі своїх образів, фантазій, вільних пошуків) втілює безмежну владу митця у створюваному ним світі. Невипадково альбатроса називано «владикою», «королем блакиті», «володарем гроз та грому», «крилатим велетнем». Ш. Бодлер стверджує високе призначення мистецтва — служити небесним (тобто божественним) ідеалам, нести дух волі, світло краси. Слова «висота» і «блакить» у вірші символізують піднесені прагнення поета.
Водночас у вірші розкрито тему трагедії митця в духовно ницому суспільстві. З прекрасного
птаха, який ще недавно літав у високому. небі, а раптом опинився на палубі корабля, незграбний і безпомічний, глузують матроси. Вони перекривляють його, знущаються з нього. А він, утративши колишню силу, не в змозі протистояти безжалісній юрбі. Ця яскрава алегорія викликає в читача відповідні почуття: ненависть до жорстокості й бездуховності, любов до прекрасного й високого.
«Гімн красі»
Цей вірш — естетичне кредо поета. Він стверджує головне призначення мистецтва — служити Красі. Автор розмірковує про її сутність і роль у світі. Ш. Бодлер ставить естетичний критерій понад усе, закликає «видобувати» красу з усього, що є на землі, на небі й у душі людини. Тому образ Краси у вірші постає перед читачем дуже багатогранним і суперечливим,. У ній втілено все: присмерк і світання, небо і безодня, зорі і провалля, світло й темрява, життя і смерть. До образу Краси автор добирає контрастні тропи: «потворно вибредна», «страхітлива й свята», «в твоєму погляді — покара і вина», «безумні злочини й діяння благородні». Йому байдуже, звідки походить Краса,— з пекла чи з раю, від Бога чи від сатани,— головне, що вона існує і справляє дивний вплив на людей: «Захмелюєш серця, подібно до вина», «Німим стає герой з твого причарування / І сміливішає дитина во сто крат»..
Краса оспівана поетом як сфера вільного польоту уяви митця. Породжена свободою вона вільна в усіх своїх проявах, «пані наді усім». Отже, Прекрасне панує в житті. І хоча Краса не підвладна земним законам її призначення — одухотворяти світ, надихати людей:
Це байдуже, хто ти, чи діва, чи сирена,
Чи Бог, чи сатана, чи ніжний Херувим,
Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,
Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!
«Вечорова гармонія»
Цей вірш — один із найдосконаліших творів Ш. Бодлера - є втіленням закону «відповідностей», проголошеного поетом. «Вечорова гармонія» написана вже в нових, відмінних від романтичних, традиціях символічного письма. Автор зображує чарівну картину вечірньої природи, але цей пейзаж розкриває не стільки те, що відбувається довкола, скільки те, що діється в душі ліричного героя. Поезія змальовує своєрідний «пейзаж душі»,» який згодом стане поширеним у поезії П. Верлена.
Вечір викликає в героя різні почуття асоціації. Глибоке враження справляють на нього захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Відчуття вечірньої гармонії досягається поєднанням звуків і ароматів, почуттів і вражень. Мелодії вечора в ПІ. Бодлера запашні, а пахощі органічно зливаються зі звуками, створюючи єдину музичну тему вечора.
Надзвичайно мелодійне звучання вірша забезпечує особлива система рим. повторів, асонансів і алітерацій. Із композиційного малюнка твору виникає чарівна мелодія — піднесена й сумна, прекрасна і дещо трагічна. Це мелодія серця ліричного героя, духовно багатої особистості, наділеної даром не просто дивитися, а вдивлятися, не тільки слухати, а й вслухатися в себе й у навколишній світ. Меланхолійний вальс, звуки скрипки навівають світлий і сумний настрій. Ця сугестивність поезії Ш. Бодлера є однією з найкращих ознак його лірики, бо вона завжди лишає багато простору для роздумів і асоціацій читача.
Про що ж розповідається у цьому вірші? Про невимовну тугу особистості, прагнення гармонії і недосяжність ідеалу, про боротьбу світла й темряви в душі людини, про життя і смерть, які завжди йдуть поруч. Картина заходу сонця набуває символічного значення. Величне світило востаннє осяяло природу — і «упало в кров свою». Цей кривавий захід уособлює душевні втрати, які завжди супроводжують життя людини, і саму смерть, що постійно нагадує про себе. Але в останніх рядках вірша виразно звучить світла нота. Як золотий промінь сонця, душу ліричного героя освітила згадка про кохану, про прекрасну мить, що вічно житиме в його серці. «Золотий» спогад — ідеал поета — протиставлено природній тліні. Якщо романтики зображували паралельно світ природи і внутрішній світ людини, через описи пейзажів намагалися розкрити стан особистості, то в Ш. Бодлера зустрічаємо інше, модерне світовідчуття: те, що в душі людини не менш значуще, ніж матеріальний світ,— навіть важливіше за нього!
| 
